60-ті роки ХХ ст. Русифікація йде повним ходом. У президії якихось поважних зборів сидить поет Максим Рильський і слухає, як доповідач на прізвище Калюжний розповідає, що між російською та українською мовами нема ніякої різниці.
Рильський нахиляється до мікрофона на столі президії і зауважує:"Ну що ви, різниця все-таки є. От російською ваше прізвище звучить Кал Южний, а українською на вас треба казати Гімно Південне". Під загальний регіт промовець кудись зник.
70-ті роки ХХ ст. Київ. Довжелезна черга в гастрономі. До прилавка нахабно протискається молода особа.
Микола Лукаш, один з найвизначніших українських перекладачів, звертається до неї: "Куди це ви так поспішаєте, панночко?" Дівиця гордо відповідає: "А я по-вашему не понимаю!". "Нічого,- каже Лукаш,- я можу і по-вашому: куда прешь, б...ть?"
